Press "Enter" to skip to content

Велопохід – Буцький каньйон (по слідам спогадів) – частина третя, остання

День другий (вилазка ногами ))

І от тут у нас почалося…

Панорама, Буцький каньйон, Черкаська область
Панорама, Буцький каньйон, Черкаська область
Водовспад Вир, Буцький каньйон
Водоспад Вир, Буцький каньйон

Фотографувати без велосипедів значно краще. Легше бродити, тим більше там де колесами не під’їдеш. Тим більше що ти або тримаєш апарат, або кермо. Одна біда )) – вода кругом і слизьке каміння. Тому дуже обережно, місцями дуууже повільно ми полізли досліджувати каньйон.

Жорна зі старого млина. В 2016 цей круг так само стояв на тому самому місці.
Зручності. Навіть не знаю хто їх облаштував, місцеві чи приїжджі.
Панорама лівого берега Гірський Тікич
Панорама лівого берега Гірський Тікич
Все ще лівий берег. Ну ви зрозуміли що ми пішли по правому ))
Все ще лівий берег. Ну ви зрозуміли що ми пішли по правому ))
"Дуель"
“Дуель”
Екосистема, в каміннях і в руслі річки вона виглядає приблизно так.
“Екосистема”, на каміннях і в руслі річки вона виглядає приблизно так.

І побрели ми туди, куди мало хто лазить. Але все таки лазить, чому свідчать сліди людської життєдіяльності – пачки від цигарок, пляшки з під пива, частенько навіть розбиті.

Але місце все одно затишне і все ще казкове.

Перша думка, коли сюди потрапив – якісь ліси Амазонки з залишками храмів древніх укрів – там чи то частина скелі так відкололася що була наче стіна, чи то буда реальна стіна муру – залишок якоїсь будівлі.

Тут розташовані залишки ймовірно рукотворної споруди з величезних брил граніту, що дуже подібні до всесвітньовідомого Стоунхенджу. Цей «Український Стоунхендж» ще мало досліджений.

Але чогось мені так здається ніхто його не буде досліджувати…

Майже абориген.
Майже абориген.
Водоспад з дамби що знаходиться за млином.
Водоспад з дамби що знаходиться за млином.

Навіть білочку там побачили, але вона так швидко скакала що всі фотографії виявилися змазані.

Вийшовши з “потайного” місця, продовжуємо йти по правому берегу вниз по течії.

Робимо ще панорами…

… і доходимо до такого місця де далі по правому берегу йти вже не можливо. Вирішуємо перебратися по каменюках на лівий берег. Пакую всі фотоапарати собі в рюкзак. Знімаємо шорти. І… уперед.

От саме по цим брилам каміння ми плигали
Гірський Тікич, Буцький каньйон
Гірський Тікич, Буцький каньйон
Вид з середини русла, Гірський Тікич, Буцький каньйон
Вид з середини русла

Так як ми вже змокли, то вирішили прийняти водні процедури.

Потім навіть брали участь в розіграшу якогось призу на FaceBook від виробника. Але нічого не виграли. Фото робилось просто так, про розіграш дізнались вже після приїзду.
Я теж вирішив окунутись. Водичка дуже освіжаюча, як не як, але вересень.

Майже перейшовши на інший берег, робимо останню панораму в каньйоні. Місце з якого знімали знаходиться недалечко від єдиного місця каньйону де можна на автомобілі спуститися майже до самої річки.

Правий берег Гірського Тікича
Правий берег Гірського Тікича

До-речі, з цього місця видніється цікава місцина на правому березі. Та й каменюки і пороги такі що можна перейти. Але ми подумали і вирішили не лізти туди у двох – я йду у розвідку, а якщо вже там щось цікаве буде, тоді зву брата і він йде до мене.

Течія така що дуже тяжко поставити ногу на каміння, її постійно зносить. Саме каміння, там де течія сильна, не сильно слизьке. А якщо порівнювати з камінням яке лежить в спокійних заводях з купою водоростів на собі, то взагалі нога не сковзається по ньому. Але, воно там рухається, і лячно від того, що ти станеш, перенесеш вагу, а каменюка під тобою перевернеться і твоя нога потрапить чорті зна куди. І добре якщо не застряне, не розтягнеш, а ще гірше – не зламаєш.

Це було найскладніше й найглибше місце при переході

Кожен рух приходить вивіряти, перевертати каміння ногами, на дотик орієнтуючись куди можна ставити ногу, бо дна за бурхливою течією не видно.

Це… так би мовити, вхід в невеличку печеру. Таку невеличку, що туди по пластунські навіть не кожен залізе, а на скільки вона глибока я не знаю. Але відвернуло її фотографувати з середини через наявність здоровенної купи сміття.

Там було б не погано якби не…суцільний туалет. Сміття теж вистачає але тут явно кругом попахує туалетом як в переносному (візуальному) так і в буквальному сенсі. При тому що нормального легкого доступу сюди саме з правого берега нема. Тобто люди сюди лізуть через пороги просто для того щоб сходити в туалет….

Тож брата я не звав, а за декілька хвилин повернувся до нього сам.

Далі ми повернулися до нашого табору і почали вже розвідувати територію біля нього.

Гребля, Буцький каньйон, село Буки
Гребля не далеко до нашого табору. До-речі, зовсім не заважала спати.

І полізли ми по камінню, що лежать під водою біля греблі… чому ? а тому що подобається лазити )) ?

Гребля, Буцький каньйон, село Буки
Кучеряве волосся білявки
Буцький каньйон
Зліва видніються мури мосту і частина берега де стоїть наш табір. Позаду гребля. А ми у воді.
Потік Гірського Тікича, що йде від греблі по під мостом і біжить далі.
Потік Гірського Тікича, що йде від греблі по під мостом і біжить далі.
Буцький каньйон, Гірський Тікич
Певно під деревом живуть якісь феї…

На цьому вилазка по Буцькому каньйону завершилася. Далі обід, вечеря, попередні збори до завтрашнього виїзду назад до дому.

День третій останній

З погодою нам просто надзвичайно повезло. Ранок знову сонячний і теплий.

dsc_0430_dxo

Початок дороги був для мене майже ідеальним – пряма і без великих перепадів висот. Тому спочатку я лееетів )) перший за всіх. Але знову почались гірки і я здувся ((. Тому мене знову час від часу всі чекали.

По дорозі гризли дикі яблука. Які ж вони смачні. З братом понабивали повні кишені. Їли звичайно по дорозі і, здається, ще й до дому привезли.

Привал у Жашкові
Привал у Жашкові
Зупинка, просто українська зупинка
Зупинка, просто українська зупинка
Бруківка... кілометри десь 2-3 не більше. Добряче потрусилися.
Бруківка… кілометри десь 2-3 не більше. Добряче потрусилися.
А ще нам зустрівся такий ось папелац
А ще нам зустрівся такий ось папелац
Ще одна зупинка біля якогось села.
Ще одна зупинка біля якогось села.

Діма на зворотньому шляху мене вчив правильно крутити педалі і взагалі трохи передав досвіду з їзди на велосипеді. За що йому величезне дякую.

А це ми нарешті на рідній вулиці, передостаннє фото і розїзджаємося по домах. Останнє то показники одометра.
А це ми нарешті на рідній вулиці, передостаннє фото і роз’їжджаємося по домах.
Остання фотка одометра
Остання фотка одометра
Наш маршрут. До Синяви їхали переважно вздовж річки Рось.
Наш маршрут. До Синяви їхали переважно вздовж річки Рось.

Нам дуже дуже сподобалось.

До-речі, тато, після поїздки до озера Бучак, і наших спогадів про каньйон, не проти його відвідати )).

Не смітіть, подорожуйте і збирайте позитивні емоції 😉

І не перемикайтесь, далі буде !!!